Сініша Куко (Siniša Kuko), професор Коледжу міжнародних відносин і дипломатії в Загребі |ЄвроАтлантика
Опівночі 1-го липня 2013 року Республіка Хорватія стала 28 членом Європейського Союзу. Структура ЄС та його громадська влада притягували до себе Хорватію, як сильний магніт. Міцна трансформативна сила, незаперечна міжнародна роль і прагнення встановлення своєї політичної та економічної моделі на периферійних територіях – саме це підтверджує елементи цієї влади Європейського Союзу. У той же час, стратегічна перспектива показує, що Хорватія є найзахіднішою частиною території Західних Балкан, тобто геополітичним «тилом» Європейського Союзу.
Хорватія вступила до ЄС незалежно від того, що нескінченне європейське розширення через інтеграційні проекти на сьогоднішній день знаходиться під значним обмеженням. Більше того, Хорватія стала членом ЄС не лише після довготривалого очікування, але у часи нестабільності та спаду, затяжної кризи у єврозоні, глибоких економічних та ідентичних криз, а також, проблем у деяких аспектах відносин між ЄС та Хорватією. Крім того, після приєднання Хорватії існує високий ступінь невизначеності щодо перспектив для майбутнього розширення ЄС. Більше того, здається, що деякі основні цінності ЄС, такі як солідарність, співробітництво, наднаціоналізм і ефективність ЄС різко змінилися.
Першочергово, потрібно знати, як виглядав процес вступу Хорватії. Ми всі пам’ятаємо, якою вражаючою здавалася робота, зроблена протягом першого десятиліття нового тисячоліття з «великого вибуху», або просто мега-розширення ЄС за формулою 10+2 країни, з потужним потенціалом (за винятком Мальти і Кіпру), що знаходилися по іншу сторону залізної завіси. Без сумніву, це розширення було безпрецедентною подією і одним з найбільших успіхів у історії організації. Створення цілісної, вільної, демократичної і мирної Європи було виправленням помилок Другої світової війни, через які багато країн потрапили під радянське ярмо. У цей час, тобто десять років тому, була створена основна структура для всіх кандидатів – Копенгагенські критерії, у яких викладені умови вступу для посткомуністичних країн: демократія, права людини, верховенство права та ринкова економіка.
Остаточне рішення про інтеграцію однієї країни-кандидата завжди перш за все було політичним. Десять років тому на саміті в Салоніках ЄС відкрив двері для країн Західних Балкан, але питання членства Хорватії у Європейському Союзі залишилося не розглянутим і не роз’ясненим. Розширення ЄС на материковій частині колишньої Югославії, на відміну від значного розширення у Центральній та частині Східної і Південно-Східної Європи в 2004 і 2007 роках, було спірним питанням. Коли Хорватія в 2003 році подала свою кандидатуру майже ніхто не підтримав цей крок і багато хто був проти.
Суперечки навколо цього регіону, включаючи Хорватію, спиралася на те, що ЄС хотів, але не знав як владнати кризову ситуацію на Балканах і у той же час, не реагував на воєнні дії. Ця поразка ЄС призвела до невдоволення щодо регіону.
З іншого боку, було б справедливо сказати, що двері для Хорватії завжди були більш відчиненими, ніж для інших країн колишньої Югославії (не враховуючи Словенію) та Албанії. Вступ Хорватії до Європейського Союзу мав значне символічне і практичне значення, демонструючи, що країни Західних Балкан мають перспективу вступу в організацію. Зокрема, суперечки щодо вступу Хорватії в європейській громадськості й у деяких країнах-членах ЄС сприймалися через дуже тісні зв’язки з Німеччиною, котрі розпочалися одразу після возз’єднання Німеччини й визнання нею незалежності Хорватії без консультацій з іншими членами. Німеччина надавала велику підтримку Хорватії й у важливі моменти на шляху інтеграції.
Також, протягом багатьох років, незалежно від обставин, Австрія та Угорщина і дуже часто Словаччина підтримували Хорватію і довели, що є надійною опорою цій країні.
Крім цього, двома ключовими перешкодами у ході переговорів з Хорватією були вимоги продемонструвати повну співпрацю з Міжнародним трибуналом по колишній Югославії (МТКЮ), а також Словенією щодо прикордонних суперечок.
Через ці дві проблеми і небажання Хорватії проводити необхідні заходи для забезпечення резолюції, процес розширення затягнувся. Більше того, переговори щодо вступу Хорватії у 2005 році із Європейським союзом були обтяжені провалом конституції ЄС, втомою від розширення, фінансовою кризою та тривалими проблемами єврозони, котрі ще належало вирішити. Тим не менше, з початком переговорів про членство в 2005 році розпочався процес скринінгу здатності Хорватії задовольнити вимоги членства в ЄС.
Іншим важливим питанням переговорів було приєднання через 35 главу Доробку Спільноти щодо норм і правил, котрі є найскладнішим етапом для будь-якої держави-кандидата. Незважаючи на зростаючу дилему, громадська підтримка членства проходила шляхом узгоджень на найвищому рівні та процесом ратифікації.
У національному референдумі щодо вступу Хорватії до ЄС, що проводився 22 січня 2012, взяли участь 44% громадян із них 66% підтримали вступ до ЄС. Того ж року, вперше від 2003 року повноправне членство було офіційно підтримане всіма політичними партіями у парламенті Хорватії. Таким чином, цілком виправдано звучить критика хорватських експертів про передчасне членство в Європейському Союзі.
З боку ЄС експертами були висловлені побоювання з приводу політичної та економічної корупції та функціонування судової системи. Хорватія на даний час займає 62 місце як найбільш нестабільна країна щодо боротьби з корупцією за даними Індексу сприйняття корупції, опублікованого організацією Трансперенсі Інтернешнл (випереджаючи такі держави-члени ЄС як Румунія, Болгарія, Словаччина, Греція та Італія). У березні цього року Європейська комісія висловлювала заклопотаність з приводу верховенства права і боротьби з корупцією у своїй доповіді про моніторинг підготовки до вступу Хорватії.
Інтеграція невеликої за розмірами Хорватії була для Європейського союзу легкою справою. Хорватія стала першою країною, що була прийнята в ЄС самостійно після вступу Греції в січні 1981 року і це стало сьомою хвилею розширення проекту європейської політичної та економічної інтеграції. Будучи невеликою країною із населенням майже 4,5 мільйонів жителів, Хорватія не являтиме серйозної проблеми асиміляції в установах ЄС та процедурах прийняття рішень. Крім стандартних приєднань до договорів, ратифікованих усіма державами-членами ЄС, щоб забезпечити новим членам вступ в організацію, не потрібно вдаватися до реформування самих інститутів ЄС, що було особливістю останніх розширень.
Тим не менше, у деяких країнах ЄС спостерігається зростаючий скептицизм щодо приєднання нових держав-членів. Деякі вказують на нібито «передчасний» вступ Румунії та Болгарії, а також Кіпру з його невирішеною територіальною проблемою. Не вирішеною залишається проблема переговорів щодо членства з Туреччиною і глобальна економічна криза 2008 року.
Зрештою, процес приєднання з кожним новим розширенням ставав більш жорстким. Хорватія і країни, які йдуть її шляхом домоглися значного прогресу в боротьбі з військовими злочинами минулого. Боротьба з корупцією та організованою злочинністю є ще одним ключовим пріоритетом, а також зміцнення верховенства права шляхом створення надійної незалежної судової системи. Хорватській владі навіть довелося заарештувати за корупцію свого колишнього прем’єр-міністра Санадера, який привів країну в НАТО й ініціював процес євроінтеграції.
ЄС тримає відкритими двері для нових членів і процес розширення триває. Західні Балкани – це територія у центрі географічної Європи, повністю оточена державами-членами ЄС і НАТО, отже, інтеграція в ЄС є необхідною ланкою для повної стабілізації миру і створення стійкої системи безпеки. За допомогою цього розширення зросла репутація ЄС, м’яка сила виправдана, а населення і керівництво країн-кандидатів переконалися, що їхні демократичні реформи в даний час визнані і винагороджені.
Ряд інших важливих рішень були прийняті нещодавно на засіданні Ради ЄС – Сербія, які дали зелене світло початку переговорів про вступ до ЄС у січні 2014 року, а Косову розпочати переговори про стабілізацію та асоціацію. Прямий результат історичної угоди між Белградом і Приштиною був досягнутий в квітні цього року після успішних посередницьких зусиль верховного представника ЄС Кетрін Ештон. Європейські лідери також схвалили пропозицію Латвії приєднатися до єдиної європейської валюти і стати 18 членом Єврозони.
Зрештою, продуктивність Хорватії в якості держави-члена ЄС буде під пильним наглядом, з метою визначення того, чи забезпечує членство стійке покращення у функціонуванні демократії та економіки на Західних Балканах, а також в інших країнах.
Переклад – Наталія Немеш, ІЄАС
ГО «Український центр громадянських ініціатив «Світло» 